Рецензування – це тристоронній процес (Автор – Редакція – Рецензент), спрямований на покращення якості авторського рукопису.

Рукопис проходить кілька етапів:

• Науковий редактор відділу докладно ознайомлюється з рукописом на відповідність вимогам журналу, серед яких найважливіші – оригінальність, наукова новизна і значущість. Якщо його висновок позитивний, то відповідальний редактор і члени редколегії призначають двох незалежних рецензентів; якщо ж частково позитивний – авторові пропонують кілька варіантів: усунути/врахувати зауваження, зокрема внести певні зміни чи уточнення, належно дооформити матеріал відповідно до вимог для подальшого розгляду; якщо ж негативний – рукопис відхиляють. При виявленні ознак плагіату чи іншої академічної недоброчесності, висновок обов’язково є негативним.
• Рецензування здійснюють двоє незалежних рецензентів на засадах анонімності. Тривалість – до 30 днів.

Редакція в жодному випадку не розголошує авторам чи третім особам інформацію про рецензентів.

Рецензенти зобов’язані дотримуватися етики рецензента. Рукопис оцінюють за такими критеріями: відповідність змісту назві статті; чіткість формулювання мети й завдань; реалізація зазначеної мети; наукова цінність; метод дослідження тощо. Урахувавши висновки наукового редактора та рецензентів, редколегія вирішує подальшу долю рукопису.