Пам'ятка для авторів

Шановні автори!

Журнал «Слово і Час» висвітлює питання історії, теорії й сучасної практики літературного руху, загальнокультурного життя. Статті мають відповідають тематиці і проблематиці видання і вимогам МОН України щодо публікацій у фахових виданннях.

Виходячи із принципів об’єктивності та плюралізму, редакція не вважає за обов’язкове поділяти всі погляди й положення авторів, завдяки чому зберігає і природний ґрунт для конструктивної полеміки. Неодмінними вимогами до матеріалів, що подаються на розгляд редколегії, є достеменність наведених фактів, покликань на всі використані джерела, точність у цитуванні.

Усі статті проходять автоматизовану перевірку на плагіат/самоплагіат з допомогою Unichek та інших технічних засобів.

Редакція приймає до розгляду статті, які раніше (частково чи повністю) не публікувалися в інших українських чи зарубіжних виданнях або як частина іншої праці, а також не перебувають на рецензуванні в іншому часописі, збірнику матеріалів конференції, колективній монографії тощо. Недотримання цієї вимоги тягне за собою можливе припинення співпраці з автором.

Редакція не розглядає реферативні статті та статті, які не становлять загального інтересу й не містять перспективних висновків у контексті сучасного літературознавства.

Допускається співавторство не більше двох осіб!

Редакція залишає за собою право відбору та редагування надісланих матеріалів з метою поліпшення сприйняття тексту.

Статті та інші матеріали редакція приймає українською мовою. Обсяг статті ― до 1 аркуша (40 000 знаків з урахуванням межислівних пропусків). Покликання на джерела треба подавати не в підсторінкових виносках, а в списку літератури, складеному за абеткою: прізвище й ініціали автора ― курсивом (не дублюючи їх після скісної риски); місто ― без скорочень («Київ», а не «К.»); елементи бібліографічного опису розділяти знаком «крапка», а не «крапка й тире». У літературі обов’язково вказувати видавництво, рік видання, загальну кількість сторінок у книжці; для багатотомних видань ― кількість томів; для статей ― DOI або URL домашньої сторінки (за наявності), початкову та кінцеву сторінки в джерелі. Видання, надруковані латинкою, розміщувати після публікацій кирилицею (теж за алфавітом). Покликання брати в прямі квадратні дужки, зазначаючи порядковий номер джерела і через кому (без скорочення «с.») ― сторінку(и) [1, 165; 3, 8―10]. Згадуючи в статті кілька томів одного зібрання творів/праць, номер цитованого тому слід подавати в покликанні через двокрапку після номера джерела [5:7, 9―11], а сам багатотомник включати до списку літератури однією позицією, зазначаючи рік публікації першого й останнього тому. Транслітерований список літератури (REFERENCES) має бути поданий після оригінального і оформлений за стандартом APA (зразки для бібліографічного опису всіх видів джерел можна завантажити внизу цієї сторінки); при відтворенні українського тексту керуватися Постановою Кабміну «Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею» (http://ukrlit.org/transliteratsiia).

Цитуючи несучасні видання, або ж такі, де втілено орфографічні засади, що не відповідають сучасному українському правопису, автор завжди має вичерпно поінформувати читача про принципи цитування і про всі графічні заміни та спрощення, якщо такі є. Усі зміни мають бути прийнятними з погляду історії мови та регулярними. Редакція може вимагати належного опрацювання цитат, якщо цих принципів не дотримано.

У шрифті Times New Roman є майже всі літери та знаки, які можуть знадобитися для цитування текстів церковнослов’янською, давньо- та староукраїнською мовами в літературознавчих статтях, зокрема ѿ, ѣ, ѧ, ѫ, ѯ, ѱ, ѳ, ѵ та знаки, які можна вжити для відтворення паєрків, ― ͛ та ̾. Можна також використовувати деякі літери з грецького набору Times New Roman (ε, ξ, υ, ω). Тому редакція просить авторів не набирати цитат іншими шрифтами. Якщо ж із якихось причин залучення додаткових шрифтів об’єктивно необхідне, до листа треба додати файл використаного шрифту, вказавши які саме літери чи знаки з нього взято, а також файл цілої статті у форматі pdf. Докладні вимоги до цитування текстів церковнослов’янською, давньо- та староукраїнською мовами, а також шрифт "Іжиця" доступні для завантаження внизу цієї сторінки.

Цитати з творів, написаних та/або виданих згідно з давнішими правописними системами нової української літературної мови (максимовичівка, кулішівка, желехівка тощо), відповідно до характеру і потреб дослідження, можна відтворювати без змін або ж графічно й правописно осучаснювати, чітко описавши принципи відтворення тексту.

Якщо є потреба процитувати в оригіналі російськомовні видання XIX ― поч. ХХ ст. з дореформеною орфографією, текст треба подавати згідно із сучасним російським написанням, зокрема ѣ «ять» передавати як е («век», а не «вѣкъ»), і як и або ь («влиял», а не «вліялъ», «готовностью», а не «готовностію», «Киевская старина», а не «Кіевская старина»), опускати ъ «єр» наприкінці слів (напр., журнал «Современник», а не «Современникъ»), замінювати закінчення прикметників і дієприкметників на сучасні («ценного», «древнего», а не «ценнаго», «древняго»; «своеобразные (черты)», а не «своеобразныя (черты)»; «другие (обстоятельства)», а не «другія (обстоятельства)»; «встречающиеся (слова)», а не «встрѣчающіяся (слова)», змінювати старі форми написання деяких займенників («ее», а не «ея») тощо.

У пропонованих для публікації статтях та інших матеріалах необхідно розрізняти дефіс «-», який не відділяється пропусками, і тире (Карпенко-Карий ― письменник); між номерами сторінок у покликаннях і в списку літератури, між цифрами на позначення років і століть ставити тире без пропусків (с. 12―20).

У журналі «Слово і Час» вживають довге (—), а не середнє (–) тире. Роки і століття скорочують, окрім випадків, коли цифри подані з нарощенням: 1991 р., 1991―2000 рр., ХІХ ст., але 1960―1980-ті роки. Скорочення (т. д., ХХ ст., 1991 р., м. Київ, 280 с., С. 8―14), ініціали при прізвищах (Т. Г. Шевченко), назви одиниць при цифрах набирати через нерозривний пропуск (комбінація клавіш Ctrl+Shift+Space/Пропуск). При першій згадці писати імена повністю, далі скорочувати їх до ініціалів (спершу «Павло Зайцев», потім «П. Зайцев»). За потреби примітки до тексту подавати в пронумерованих підсторінкових виносках. Після обох списків літератури курсивом указувати дату надсилання до редакції.

Статті надсилати на електронну пошту slovoichas@ukr.net як текстовий файл без переносів у словах та інтервалів між абзацами: редактор Microsoft Word, назва документа латинкою (прізвище та ініціал автора, заголовок статті, дата), розширення doc; напр., Boron_O._Shevchenkiv_lyst_do_nevidomoi_1_12_18.doc. Шрифт Times New Roman, 14-й кегль; міжрядковий інтервал ― 1,5; абзацний відступ (крім першого абзацу) ― 1,5 см (не використовувати замість нього табуляцію або пропуски). Поля: верхнє, нижнє ― 2 см, ліве ― 2,5 см, праве ― 2 см. Нумерація сторінок обов’язкова.

В окремому файлі (Boron_O._Abstract_1-12-18.doc) подати переклад розширеної англомовної анотації українською мовою. Матеріали, у яких не дотримано цих вимог та норм чинного правопису, редакція повертає на доопрацювання.

Усі статті проходять подвійне анонімне рецензування, імена рецензентів не розголошуються (докладніше див. у розділі «Рецензування»).

Публікація в журналі безплатна. Оплачується тільки вартість цифрового ідентифікатора (DOI), яка становить 200 грн. для однієї наукової статті. Кошти переказувати на рахунок Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (реквізити редакція повідомляє після включення статті до верстки поточного випуску).

Послідовність елементів у наукових статтях

для рубрик «Питання теоретичні», «Порівняльне літературознавство», «Текстологія і джерелознавство», «Питання шевченкознавства», «Ad fontes!», «ХХ століття», «Час теперішній» та ін.

Цифровий ідентифікатор об’єкта (ліворуч, без абзацного відступу, світлим прямим накресленням): DOI: 10.33608/0236-1477.
Наступний рядок ― шифр УДК.
Через рядок ― ім’я та прізвище автора напівжирним накресленням (ім’я подавати повністю, прізвище набирати великими літерами). Після коми ― науковий ступінь, учене звання світлим накресленням (за наявності).
Повна назва наукової установи ― місця роботи або навчання.
Поштова адреса установи.
Електронна пошта автора.
ORCID автора.
Через рядок ― заголовок статті (зліва, прямим напівжирним накресленням, великими літерами).
Анотація і ключові слова українською мовою (курсивом). 600—800 знаків із пропусками.
Через рядок ― текст статті. Вирівнювання по ширині сторінки, міжрядковий інтервал ― 1,5, без інтервалів між абзацами, абзацний відступ ― 1,5 см (крім першого абзацу).
Просимо розрізняти зовнішні лапки (кутові, або ж «ялинкою»: «…») і внутрішні («верхні», або ж «лапки-лапки»: “…”), наприклад: «Так и случилось: после обеда он приехал и сделал предложение Лукерии в саду, а потом я, ничего не подозревая, пошла к нему в сад; он, помолчав немного, сказал: “Я приїхав до Вас Лукерію сватать, порадьте мене, у мене тут нема нікого”».

У цитатах ремарки автора статті слід брати у квадратні дужки, ініціали виділяти курсивом, наприклад: [курсив мій. ― І. П.]. На місці опущених при цитуванні цілих речень або абзаців (одного або кількох) слід ставити крапками в ламаних (кутових) дужках: <…>; при пропусках усередині речення – крапки без дужок:

«Повне речення цитати. <…> Повне речення цитати.

Речення з опущеним останнім словом (словами)… <…> …речення з опущеними початковими словами».

ПРИКЛАД

Цитата без купюр:

«Спасибі вам і за ласкаве слово про дітей моїх “Гайдамаків”. Пустив я їх у люди, а до ції пори ще ніхто й спасибі не сказав. Може, й там над ними сміються так, як тут москалі зовуть мене ентузіастом, сиріч дурнем. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет, то мені білше нічого і не треба. Нехай собака лає, вітер рознесе. Ви, спасибі вам, боїтеся мені розказувать про людей — цур їм, покоштував уже я цього меду, щоб він скис.

Бачив я вчора вашого хлопця рисунки, добре, дуже добре, тілько треба йому другого майстра, бо він тілько яблука та огірки і малює, а це така річ, що серце не нагодуєш. А з його був би добрий маляр, бо воно хлоп’я до всього беруче» (лист Т. Г. Шевченка до до Г. С. Тарновського від 25 січня 1843 р.)

Цитата зі скороченнями:

«Спасибі вам і за ласкаве слово про дітей моїх “Гайдамаків”. <…> Може, й там над ними сміються так, як тут москалі зовуть мене ентузіастом, сиріч дурнем. Бог їм звидить, нехай я буду і мужицький поет, аби тілько поет… <…> Ви, спасибі вам, боїтеся мені розказувать про людей — цур їм…

Бачив я вчора вашого хлопця рисунки, добре, дуже добре, тілько треба йому другого майстра, бо він тілько яблука та огірки і малює, а це така річ, що серце не нагодуєш. А з його був би добрий маляр…».
Через рядок ― ЛІТЕРАТУРА.
Дата надсилання статті до редакції (світлим курсивом, праворуч).
Через рядок ― REFERENCES.
Дата надсилання статті до редакції англійською мовою (світлим курсивом, праворуч).
Через рядок ― інформація про автора (ім’я та прізвище; ступінь і звання; установа, її адреса; e-mail, ORCID) назва статті, анотація (щонайменше 1 800 знаків із пропусками; переклад повинен бути якомога достовірнішим [не машинним!]), ключові слова англійською мовою. В англомовній анотації вживати верхні лапки: для власних назв і ширших цитат ― подвійні (“…”); для виділення окремих цитованих слів чи словосполучень; слів та висловів, ужитих у переносному значенні чи з особливим емоційним відтінком; також неологізмів та архаїзмів ― одинарні (‘…’).
Під час написання анотації рекомендуємо враховувати, що:

— анотація — це короткий і точний виклад змісту статті, який включає основні фактичні відомості та висновки. Висновки можуть супроводжуватися рекомендаціями, оцінками, пропозиціями, гіпотезами, наведеними в матеріалі;

— анотація дає можливість скласти уявлення про основний зміст статті, що іноді позбавляє необхідності читати матеріал у повному обсязі. Її використовують у системах (зокрема й автоматизованих) для пошуку документів; як правило, вона стає єдиним джерелом інформації про зміст статті для тих науковців, котрі не володіють українською мовою, тож текст анотації має бути лаконічним і чітким, вільним від другорядної інформації. Один із перевірених варіантів анотації — коротке повторення в ній структури статті, що включає вступ, мету та завдання, методи, результати, висновок.
До анотації слід обов’язково додати 5—10 ключових слів чи словосполучень у називному відмінку, які не дублюють назви статті.

Інформативно-аналітичні матеріали, повідомлення

Для матеріалів до рубрик «Рецензії», «В Інституті літератури», «Літопис подій» анотації, DOI та шифр УДК не потрібні. Дату надсилання до редакції та населений пункт, де працює, навчається або проживає автор, зазначати необхідно.

Рецензії (до 10 000 знаків із пропусками) обов’язково повинні мати заголовок (напівжирним шрифтом, великими літерами, у лівому верхньому кутку, без абзацного відступу), під ним через рядок напівжирним шрифтом слід подати повний бібліографічний опис рецензованого видання, при цитуванні якого номер сторінки зазначати в круглих дужках (с. 23). Бажано окремим файлом (у форматі jpg, jpeg, jpe) додати відскановану обкладинку книжки.

У дописах для рубрик «В Інституті літератури», «Літопис подій» імена доповідачів на конференціях та інших заходах подавати світлим курсивом. Матеріал повинен мати заголовок. Максимальний обсяг ― 4 000 знаків (із пропусками).

У рубриках «Рецензії», «Літопис подій» і «В Інституті літератури» ім’я та прізвище автора зазначати курсивом через один рядок після тексту статті (у правому кутку). Іще через рядок ― дата надсилання й місто.

До розгорнутої анотації видання («Наші презентації») необхідно додати окремим файлом відскановану обкладинку у форматі jpg, jpeg або jpe, а також повний бібліографічний опис книжки.

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ СТАТТІ

DOI: 10.33608/0236-1477.

УДК 82-6Шевченко:654.029.3

Олександр БОРОНЬ, доктор філологічних наук, старший науковий співробітник

Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України

вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001

e-mail: ovboron@gmail.com

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1014-2219

ШЕВЧЕНКІВ ЛИСТ ДО НЕВІДОМОЇ: ПРОБЛЕМА АДРЕСАТА

Автор статті, проаналізувавши аргументи публікаторів Шевченкового листа від 28 липня 1860 р., остаточно відкидає можливість його адресації Ликері Полусмак і пропонує кілька уточнень у коментарі до цього та кількох інших, пов’язаних із ним листів. Неприйнятною визнано також версію упорядників Повного зібрання творів Шевченка в десяти томах про те, що лист призначався Анні Шариковій, адже поетове знайомство з нею так і не доведено. Автор обґрунтував гіпотезу, що незавершена записка адресувалася Амалії Клоберг ― продавчині магазину малярського приладдя Фелікса Аванцо. За припущенням дослідника, вона могла бути натурницею для кількох Шевченкових малюнків.

Ключові слова: лист, адресат, спростування, гіпотеза.

У львівсько-варшавському Повному виданні творів Павло Зайцев доповнив інформацію повідомленням, що цей лист він виявив серед документів, які стосувалися Шевченкових взаємин із Ликерою, однак цілком погодився із запереченнями Сергія Єфремова, не маючи альтернативних пропозицій щодо адресата [22, 379]. Олександр Дорошкевич адресатом листа вважав Марка Вовчка, нагадавши, що поет називав її донею. У взаєминах Шевченка з письменницею дослідник убачав «інтимні риси ― поет велико шанував її як майстра і любив її як жінку» [2, 125]. Упорядники Повного зібрання творів у десяти томах зауважили, що Шевченкове листування з письменницею ні за змістом, ні за стилем не має нічого спільного з аналізованою запискою. Крім того, лист був відгуком на якусь інтимну подію в поетовому житті, яка сталася в Петербурзі, тоді як Марко Вовчок у цей час перебувала в Німеччині в місті Швальбах. Та й листувалися вони знову ж таки українською [24, 489].

Упорядники 10-томника спричинили неточність, яка помандрувала в наступні академічні видання Шевченкових творів: «Саме 28 липня 1860 р. Шевченко запропонував Ликері Полусмаковій стати його дружиною і одержав від неї напівпозитивну відповідь… Можна припустити, що даний уривок є початком листа до Ликери, в якому Шевченко просить її руки. Лист лишився недописаним, оскільки Шевченко вирішив освідчитися особисто. Нам відомо, що він здійснив це того ж дня» [24, 489]. Насправді Шевченко освідчився напередодні, 27 липня. У листі в Німеччину до Миколи Макарова від 3 серпня 1860 р. зі Стрєльни Олександра Куліш (Ганна Барвінок) точно вказала дату Шевченкової шлюбної пропозиції: «Я представить себе не могу той минуты, добрый Николай Яковлевич, когда вы увидите письмо мое, писанное к вам от имени Лукерии, такого рода. Ожидали ли Вы этого? Вы более это могли предвидеть, чем мы. 27 июля, в день ангела П[антелеймона] А[лександровича], приехали к нам братья, а именно Вася и Виктор (который уже здесь недели три), и Матвей Т. [Матвій Симонов (Номис) ― цивільний чоловік Надії Забіли, сестри О. Куліш. ― О. Б.] За обедом я поперхнулась и говорю, что будет к нам гость, и предсказываю Т[араса] Г[ригорьевича]. Так и случилось: после обеда он приехал и сделал предложение Лукерии в саду, а потом я, ничего не подозревая, пошла к нему в сад; он, помолчав немного, сказал: “Я приїхав до Вас Лукерію сватать, порадьте мене, у мене тут нема нікого”. Вы вообразить себе не можете, до чего я была изумлена не тем, что он хочет жениться на горничной, а тем, что он избирает себе в подруги Лукерию!» [9] (публікація: [5, 78]). На 27 липня (за ст. ст.), як відомо, справді припадають іменини Пантелеймона, тому ймовірність помилки Ганни Барвінок мінімальна. У тому ж листі О. Куліш зафіксувала реакцію Ликери на Шевченкову пропозицію: «Как она холодно приняла его предложение, хотя через час все в дворе от нее знали об этом». Отож 27 липня Шевченко освідчився, а наступного дня Ликера погодилася взяти з ним шлюб, якщо не заперечуватиме М. Макаров, тому вже 30 липня поет писав йому в Аахен, де той перебував із сестрою Варварою Карташевською: «Бог в лиці Надежды и Александры Михайловны помагає мені одружиться з вашою дочкою і сестрою Ликерею, помагайте ж і ви вкупі з Варварою Яковлевною. Бо вона (Ликеря) 28 июля при купних наших друзьях сказала мені, що без братнього і батьківського вашого святого слова вона не дасть мені свого такого ж слова (розумна і щира душа). Вертайтеся ж швидче до нас та поблагословіть і одружіть Ликерю з Тарасом, з вашим искреннейшим другом. А поки що буде, напишіть їй і мені вашу і думу і пораду» [24:6, 205].

ЛІТЕРАТУРА

Боронь О. Чи належить Тарасові Шевченку малюнок «Мойсей добуває воду»? // Слово і Час. 2018. № 3. С. 13―16. URL: il-journal.com/index.php/journal/article/view/168.
Боронь О. Шевченкова псевдонаречена Анна Шарикова: вигадки і факти // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. Київ: Київський університет, 2018. Вип. 21. C. 165―171.
Демин А. Рассказ «Ух! волки!» из архива Леси Украинки: Оригинал и его автор // Все страхи мира: Horror в литературе и искусстве: Сборник статей. Санкт-Петербург―Тверь: Изд-во Марины Батасовой, 2015. С. 162―168.
Дорошкевич О. Тарас Шевченко й український літературний рух // Українська література. 1944. № 3/4. С. 112―127.
Дорошкевич О. Трагедія самотнього чуття // Життя й революція. 1926. № 9. С. 73―89.
Дудко В. Тарас Шевченко: джерелознавчі студії. Київ: Критика, 2014. 416 с.
[Карпінчук Г.] Анна Шарикова і Тарас Шевченко: про що свідчать документи? // Шевченків світ: Науковий щорічник. Черкаси, 2018. Вип. 11. С. 12―24.
Карпінчук Г. Рід Шевченкової матері Катерини Бойко // Слово і Час. 2019. № 3. С. 3―26. doi.org/10.33608/0236-1477.2019.03.3-26
[Клоберг А. Лист до Т. Шевченка від 25 листопада 1860 р.] // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 92. Од. зб. 100.
[Куліш О., Забіла Н. Лист до М. Макарова від 3 серпня 1860 р.] // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 1. Од. зб. 302.
Листи до Тараса Шевченка / упоряд. та автори коментарів В. С. Бородін, В. П. Мовчанюк, М. М. Павлюк, В. Л. Смілянська, Н. П. Чамата. Київ: Наук. думка, 1993. 383 с.
Макаров Н. Последняя любовь Тараса Шевченка (Из семейного архива) // Кавказ. 1899. 26 июня. № 165. С. 2.
Моренец Н. А. И. Шарикова ― последняя невеста Т. Г. Шевченко [1952 р.] // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 1. Од. зб. 749. 21 арк.
Опис рукописів Т. Г. Шевченка. Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. 563 с.
[Полонский Я. П.] Споминки про Шевченка Я. П. Полонского // Т. Г. Шевченко. Кобзар з додатком споминок про Шевченка писателів Тургенєва і Полонського. Прага: Друкарня Др. Ед. Грегра, 1876. С. ІХ―ХІV.
[Полусмак Л. Записник] // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 1. Од. зб. 430.
Саєнко В. Національні й інтернаціональні мотиви в сучасній прозі О. Гончара // Літературний процес і творча індивідуальність письменника (на матеріалі творчості Олеся Гончара): Тези доповідей обласної конференції. Дніпропетровськ, 1988. С. 105―107.
Справочная книга о лицах, получивших на 1865 год купеческие свидетельства по 1 и 2 гильдиям / [сост. И. А. Глазов]. Санкт-Петербург: В тип. при Канцелярии С.-Петерб. воен. генерал-губернатора, 1865. [4], 447 с.
Ткаченко А. О. Індивідуальний стиль: феноменологія / типологія; динаміка / статика (на матеріалі творчості українських поетів 60―90-х років ХХ ст.): Автореф. дис. … доктора філол. наук: спец. 10.01.06 «Теорія літератури»; 10.01.01 «Українська література» / Київський ун-т імені Тараса Шевченка. Київ, 1998. 36 с.
Чуйков П. Духовное наследие Н. В. Гоголя в литературно-критической и художественной рецепции Ф. М. Достоевского (1857―1864 гг.): Автореф. дис. … канд. филол. наук / Московский пед. гос. ун-т. Москва, 2018. 25 с.
[Шевченко Т. Лист до невідомої від 28 липня 1860 р.] // Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 1. Од. зб. 202.
Шевченко Т. Повне видання творів: [У 16 т.] / ред. коміс. О. Лотоцький, Р. Смаль-Стоцький, П. Зайцев. Варшава; Львів: Укр. наук. ін-т, 1935. Т. ХІ: Листи. 400 с.
Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 6 т. Київ: Видавництво АН УРСР, 1964. Т. 6: Листи. Нотатки. Фольклорні записи. 644 с.
Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. Київ: Наукова думка, 2001―2014.
Bühler R. Isler, Johann Luzius // Historisches Lexikon der Schweiz. URL: www.hls-dhs-dss.ch/textes/d/D30144.php (13.05.2019).

Отримано 1 грудня 2018 р.

REFERENCES

Boron, O. (2018). Chy nalezhyt Tarasovi Shevchenku maliunok “Moisei dobuvaie vodu“? Slovo i Chas, 3, 13-16. il-journal.com/index.php/journal/article/view/168 [in Ukrainian]
Boron, O. (2018). Shevchenkova psevdonarechena Anna Sharykova: vyhadky i fakty. Shevchenkoznavchi studii, 21, 165―171. [in Ukrainian]
Demin, A. (2015). Rasskaz “Ukh! volki!” iz arkhiva Lesi Ukrainki: Original i yego avtor. In Vse strakhi mira: Horror v literature i iskusstve: Sbornik statei (pp. 162―168). Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Mariny Batasovoi. [in Russian]
Doroshkevych, O. (1944). Taras Shevchenko i ukraiinskyi literaturnyi rukh. Ukraiinska literatura, 3/4, 112―127. [in Ukrainian]
Doroshkevych, O. (1926). Trahediia samotnoho chuttia. Zhyttia i revoliutsiia, 9, 73―89. [in Ukrainian]
Dudko, V. (2014). Taras Shevchenko: dzhereloznavchi studii. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainіan].
[Karpinchuk, H.] (2018). Anna Sharykova i Taras Shevchenko: pro shcho svidchat dokumenty? Shevchenkiv svit, 11, 12―24. [in Ukrainian]
Karpinchuk, H. (2019). Rid Shevchenkovoi materi Kateryny Boiko. Slovo і Chas, 3, 3―26. doi.org/10.33608/0236-1477.2019.03.3-26 [in Ukrainian]
Kloberh, A. (1860, November 25). [Letter to T. Shevchenko]. The Department of Manuscripts and Textual Studies. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine (Fund 92, Folder 100). Kyiv, Ukraine. [in Russian]
Kulish, O., & Zabila, N. (1860, Augest 3). [Letter to M. Makarov]. The Department of Manuscripts and Textual Studies. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine (Fund 1, Folder 302). Kyiv, Ukraine. [in Russian]
Borodin, V. S., Movchaniuk, V. P., Pavliuk, M. M., Smilianska, V. L., & Chamata, N. P. (Eds.). (1993). Lysty do Tarasa Shevchenka. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainіan]
Makarov, N. (1899, June 26). Posledniaia liubov Tarasa Shevchenka (Іz semeinogo arkhiva). Kavkaz, 165, 2. [in Russian]
Morenets, N. (1952). A. Y. Sharikova ― posledniaia nevesta T. H. Shevchenko. [Typescript]. The Department of Manuscripts and Textual Studies. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine (Fund 1, Folder 749). Kyiv, Ukraine. [in Russian]
Opys rukopysiv T. H. Shevchenka. (1961). Kyiv: Vydavnytstvo AN URSR. [in Ukrainian]
[Polonskyi, Ya. P.] (1876). Spomynky pro Shevchenka Ya. P. Polonskoho. In T. H. Shevchenko. Kobzar z dodatkom spomynok pro Shevchenka pysateliv Turhenieva i Polonskoho. (pp. ІХ―ХІV). Prague: Drukarnia Dr. Ed. Hrehra. [in Russian]
Polusmak, L. (1860). Notebook. [Manuscript]. The Department of Manuscripts and Textual Studies. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine (Fund 1, Folder 430). Kyiv, Ukraine. [in Ukrainian]
Saienko, V. (1988). Natsionalni y internatsionalni motyvy v suchasnii prozi O. Honchara. Abstracts of Papers from The Regional Conference Literaturnyi protses i tvorcha indyvidualnist pysmennyka (na materiali tvorchosti Olesia Honchara) (pp. 105―107). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian]
Glazov, I. A. (Ed.). (1865). Spravochnaia kniga o litsakh, poluchyvshykh na 1865 god kupecheskie svidetelstva po 1 y 2 gildiiam. St. Petersburg: V tip. pri Kantseliarii S.-Peterb. voien. general-gubernatora. [in Russian]
Tkachenko, A. O. (1998). Indyvidualnyi styl: fenomenolohiia / typolohiia; dynamika / statyka (na materiali tvorchosti ukrainskykh poetiv 60―90-kh rokiv XX st.) (Extended abstract of doctor’s thesis). Kyivskyi universytet imeni Tarasa Shevchenka, Kyiv. [in Ukrainian]
Chuikov, P. Dukhovnoie naslediie N. V. Gogolia v literaturno-kriticheskoi i khudozhestvennoi retseptsii F. M. Dostoievskogo (1857―1864 gg.) (Extended abstract of candidate’s thesis). Moskovskii pedagogicheskii gosudarstvennyi universitet, Moscow. [in Russian]
Shevchenko, T. (1860, July 28). [Letter to unknown woman]. The Department of Manuscripts and Textual Studies. Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine (Fund 1, Folder 202). Kyiv, Ukraine. [in Russian]
Shevchenko, T. (1935). Povne vydannia tvoriv (Vols. 1―16; Vol. 11). Warsaw: Ukrainskyi naukovyi instytut. [in Ukrainіan]
Shevchenko, T. (1964). Povne zibrannia tvoriv (Vols. 1―6; Vol. 6). Kyiv: Vydavnytstvo AN URSR. [in Ukrainian]
Shevchenko, T. (2001-2014). Povne zibrannia tvoriv (Vols. 1―12). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]
Bühler, R. (2007). Isler, Johann Luzius. Historisches Lexikon der Schweiz. www.hls-dhs-dss.ch/textes/d/D30144.php. [in German]

Received 22 May 2019

Oleksandr Boron, doctor of philology, senior research fellow

Shevchenko Institute of Literature

4 M. Hrushevskoho st., Kyiv 01001

e-mail: ovboron@gmail.com

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-1014-2219

SHEVCHENKO’S LETTER TO UNKNOWN WOMAN:

THE PROBLEM OF ADDRESSEE

The author of the article analyzed the arguments of other researchers and finally disproved the version that Shevchenko’s “letter to unknown woman” could be addressed to Lykera Polusmak. He also offers a few clarifications in the comments to this and several other related letters. The Russian language is the main and indisputable argument against addressing the letter to Lykera, despite the fact that, although badly, she could read in Russian and was even able to write a few words with great difficulty. The author suggests publishing several Shevchenko’s household notes, contained on the pages of Lykera’s notebook, in the new “Complete Works”. The version of the researchers who compiled Shevchenko’s “Complete Works” in 10 volumes that the letter was intended for Anna Sharikova has been recognized as inconsistent. The published archival materials, previously unavailable to the general public, do not give ground to speak even about Shevchenko’s acquaintance with A. Sharikova. Her petitions to various authorities are full of fantastic allegations, none of which was confirmed. According to the documents, officials were inclined to consider her insane.

Having offered Lykera to marry on July 27 1860, and having obtained her prior consent on the 28th (subject to the absence of a denial from her former master M. Makarov), Shevchenko on the same day, i. e. July 28, wrote a letter to a person associated with him, obviously being in intimate relationship, which had to be completely broken off. The author substantiated the hypothesis that an unfinished note was addressed to Amalia Kloberg, which was a seller at F. Avanzo’s art store in St. Petersburg. He also supposes that A. Kloberg could be a model for several Shevchenko’s drawings. At the same time, it is probable that the note was intended for the person still unknown to us, therefore the previous decision of the researchers compiling academic editions of Shevchenko’s works remains valid: to print the text as a letter to the unknown.

Keywords: translation, plot, handwriting, content, remark.