Українська історіографічна проза XVIII – першої половини XIX ст. в оцінці Михайла Максимовича

Анотація

У статті проаналізовано праці історика Михайла Максимовича, у яких ідеться про три твори, написані у XVIII – XIX ст. – літопис Григорія Граб’янки, “Історію Русів” і “Чорну раду” П. Куліша. Наукова історіографія на той час іще не виокремилася як наука, тому відповідні словесні пам’ятки могли мати риси як художнього, так і наукового дискурсу. Критичне ставлення вченого до літопису Григорія Граб’янки змінюється на поблажливе у випадку з “Історією Русів” та на виважено-критичне до “Чорної ради” П. Куліша. М. Максимович, спираючись на праці попередників і сучасників, досить чітко окреслив певні рамки, у яких належало перебувати науковій історіографічній розвідці, водночас віддаючи належне художньому творові, сюжет якого побудований на історичних подіях.