МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ: “…НЕ ОДІЙДЕ МІЙ ГОЛОС, ГОЛОС МІЙ НЕ ВІДЛЮБИТЬСЯ…”
Анотація
Автор тлумачить художню семантику різних складових ліричного “Я” в поезії М. Вінграновського. Розглядається специфіка художньої трансформації ментального дискурсу в образ ліричного суб’єкта автора, означено взаємозв’язок етноментальних структур та суб’єктивних форм авторського вираження. Інтерпретується часовий і просторовий зв’язок прислівника “вже” в різних структурах поетичного часопростору.
Завантаження
Посилання
2. Гужва В. Незасклене вікно народу // Дивослово. – 2006. – №11.
3. Дзюба І. Духовна міра таланту // Вінграновський М. Вибр. тв. – К.: Дніпро, 1986. – 463 с.
4. Дзюба І. Історичний міф Миколи Вінграновського // Вінграновський М. Вибр. тв.: У 3 т. – Тернопіль, 2004. – Т. 2. – 398 с.
5. Костенко Л. Не судити, а думати! // День. – 2011. – №170-171, 23-24 верес. 2011 р.
6. Костомаров М. Слов’янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 383 с.
7. Моренець В. Оксиморон: Літературознавчі статті, дослідження, есеї. – К., 2010. – 525 с.
8. Старовойт Л. Своєрідність художнього стилю “дитячої прози” Миколи Вінграновського // Науковий вісник Миколаївського держ. ун-ту. – Миколаїв: МДУ, 2007.
9. Талалай Л. М. Вінграновський: з неопублікованого // Літ. Україна. – 2011, 20 листоп.
10. Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво. Профілі на тлі покоління. – К.: Смолоскип, 2010. – 626 с.
11. Яковина О. Метафізика в поезії. Україна ХVІІ ст. – Львів: Опілля, 2010. – 215 с.
Переглядів анотації: 96 Завантажень PDF: 305