Травми батьків – травми дітей, або Що зостається після пам’яті? Англомовна проза української діаспори
Анотація
У статті проаналізовано художню прозу Віри Лисенко, Дженіс Кулик-Кіфер та Аскольда Мельничука як представників другого покоління української діаспори з погляду генераційного фактора. Розглянуто співвідношення в художньому тексті категорій покоління і травми. З’ясовано, що покоління виступає репрезентантом родової і національної травм, символічним локусом, де проявляються травматичні розриви.
Завантаження
Переглядів анотації: 63 Завантажень PDF: 68