Василь Стус: художньо-екзистенційний вимір межової свідомості

  • Lyudmyla Tarnashyns’ka Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
Ключові слова: вибір, межовість, фатум, поетика, темпоральність, екзистенційний, віра, надія, безнадія, самотність.

Анотація

У статті розглядається проблема радикального вибору, яка ставила українських шістдесятників на межу можливого/неможливого. У досвіді межової (експериментальної, за М. Мамардашвілі) ситуації В. Стуса йдеться про “ситуацію без вибору” (постситуацію), у якій витончування індивідуального часу поета формувало відповідну поетикально-образну структуру його творчості як “утеперешнення майбутнього”. Простежено, що В. Стус не тільки сповнює провісницьку функцію щодо власного майбутнього, а й уживається в напророчену відчуттям фатуму й інтуїції буттєву атрибутику тимчасовості – як стану перехідного, межового. Мотив жертовного самоспалення постає в поезії В. Стуса віддзеркаленням свідомого виклику небуттю на рівні самодостатності особистості.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Переглядів анотації: 37
Завантажень PDF: 48
Опубліковано
2016-02-20
Як цитувати
Tarnashyns’ka, L. (2016). Василь Стус: художньо-екзистенційний вимір межової свідомості. Слово і Час, (3), 44-52. вилучено із https://il-journal.com/index.php/journal/article/view/233
Розділ
ХХ століття