Українська перекладознавча думка другої половини ХІХ – початку ХХ століття у проекції сучасної компаративістики
Анотація
У статті розглянуто українську перекладознавчу думку другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (П. Куліш, М. Старицький, М. Драгоманов, І. Франко, Б. Грінченко, П. Грабовський, Олена Пчілка, Леся Українка, В. Самійленко, А. Кримський та ін.) у контексті сучасного порівняльного літературознавства, під кутом зору рецептивного підходу. У зв’язку з цим обґрунтовано суголосність концептуального погляду вітчизняних учених та перекладачів на переклад як на невід’ємну частину національної літератури та важливий чинник її поступу (як засіб розвитку літературної мови, джерело змістового й формального збагачення/поповнення й оновлення українського письменства, а також стимул/імпульс до оригінальної творчості на рідному ґрунті) із сучасним осмисленням функціональності перекладу в національному літературному процесі (Д. Дюрішин, І. Івен-Зогар, Т. Херманс, П. Тороп, П. Топер). Доведено актуальність думок тогочасних митців щодо художнього перекладу як загальнолітературної проблеми й нині.
Завантаження
Переглядів анотації: 88 Завантажень PDF: 168