“Дві Ольги” – “дві любові” Івана Франка: до проблеми психобіографічного методу аналізу

  • Wang Xiaoyu Львівський національний університет ім. І.Франка

Анотація

У статті розглянуто з погляду антропології любові і психобіографічного методу проблематику художньої  прози  Івана  Франка  1880  –  1900-х  років  (“Лель  і  Полель”,  “На  дні”,  “Із  записок недужого”,  “Маніпулянтка”,  “Не  спитавши  броду”,  “Для  домашнього  огнища”,  “Основи суспільності”,  “Перехресні  стежки”,  “Герой  поневолі”,  “Батьківщина”,  “Сойчине  крило”  та  ін.). Співвідношення між художньою фікцією і реальністю оприявлюють “обличчя тексту” і “внутрішню драму” автора. Дослідниця в аспекті психоаналізу піддає сумніву однозначність інтерпретації Франкової метафори “тричі мені являлася любов” із “Зів’ялого листя” (дещо перебільшеної в літературознавчій  візії)  і  виводить  із  життя  та  творчості  письменника  ще  одну  дослідницьку формулу:  “Дві  Ольги”  –  “дві  любові”  Івана  Франка.  Ідеться  про  перше  кохання  митця  Ольгу Рошкевич і Ольгу Хоружинську – його дружину.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Переглядів анотації: 37
Завантажень PDF: 296
Опубліковано
2017-11-15
Як цитувати
Xiaoyu, W. (2017). “Дві Ольги” – “дві любові” Івана Франка: до проблеми психобіографічного методу аналізу. Слово і Час, (11), 78-88. вилучено із https://il-journal.com/index.php/journal/article/view/109
Розділ
Ad fontes!